Василь НЕВОЛОВ

Забава-карнавал Петра Ластівки «Приборкання норовливої» за п’єсою У.Шекспіра на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г. Шевченка

 У виставі волинян ми побачили винахідливу гру у стосунки, якої потребував сам обраний постановником Петром Ластівкою принцип комедії дель арте. І це цікаво, і цікаво не тільки режисеру, але й акторам.

Цікаво. Бо дає можливість продемонструвати різнопланову, різностильову і різножанрову спрямованість театру. Фахову підготовленість театральної трупи до виконання сценічних завдань різного ступеню складності.

У виставі волинян панує легка, ігрова атмосфера. А обов’язкові імпровізації карнавалу перетворились у виставі у винахідливі своєрідні зонги. Театр азартно намагається занурити в неї глядача.  У виставі є намагання режисера використати багато «родзинок» сучасного, сьогоденного, хоч інколи при цьому  смак його часом підводить, як, втім, і почуття міри…

Відзначаючи, що вистава «Проборкання норовливої» вдало передає  ігрову атмосферу карнавалу,  слід зазначити, що інколи в цьому карнавальному вирі сценічна дія опиняється на грані «фолу», який не всім може смакувати і не всіма може бути однозначно схвалений (як, приміром, сцена з «оголенням» Петруччо і віртуозно розробленим режисером «смакуванням» його чоловічих принад та ряд інших), хоч при цьому і створюється піднесений настрій та атмосфера закоханості.

Запропонований підхід розіграти шекспірівську комедію в традиціях комедії дель арте – це, на мій погляд, педагогічно вдалий використаний постановником прийом, вдалий для виховання трупи, бо це є чудова школа… Тут неодмінно потрібні темперамент, чітка дикція, володіння декламацією, голосом, диханням, хороша пам’ять, увага і винахідливість, миттєва реакція і багата фантазія, відмінна гнучкість тіла, акробатична спритність. Тут навіть пантоміма як мова рухів має виступати і виступає нарівні зі словом.

Застосований прийом  «пересувного мандрівного театру» можна було б використати і у фіналі вистави, коли ці актори-мандрівники, відігравши виставу, вирушають у мандри далі… Це «закольцувало б» виставу, виправдало б застосований прийом. 

Акторські роботи у виставі в більшості своїй підтведжують неабиякі потенційні можливості здібної трупи, хоча зі сценічною мовою (особливо у молоді) ще можна і треба продовжувати працювати. 

Бажаю успіхів театру і буду радий новим зустрічам!