29.01.24
Вистава про суд над Кобзарем зібрала у Луцьку аншлаг
Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» запросив глядачів на драму «Державна зрада» Рея Лепіки.
Сьогодення доводить істинність та болючу актуальність думок Тараса Шевченка. Свідченням цього є не лише події, які відбуваються, але й інтерес до творчості великого поета та трагедії його життя.
З перших хвилин вистави перед повною залою Волинського облмуздрамтеатру розгорнулася, без перебільшення, історична драма. Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Юрій Андрузький і Тарас Шевченко, закуті у кайдани, постають перед судом.
Членів Кирило-Мефодіївського братства й поета звинувачують у посяганні на безмежну владу тирана і самодержця Миколи Першого. Обвинувачення вимагає відправити бунтівників на ешафот. На захист засуджених стає княгиня Варвара Рєпніна, яка намагається врятувати бодай коханого – Тараса Шевченка.
Історія, сповнена душевних мук, авторства Рея Лепіки проводить глядачів через сторінки біографії Кобзаря, перед яким ставлять непростий вибір. Ми знаємо, чим закінчився суд для поета, однак автор і режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко, показують, чого це вартувало Тарасу Григоровичу…
Членів Кирило-Мефодіївського братства й поета звинувачують у посяганні на безмежну владу тирана і самодержця Миколи Першого. Обвинувачення вимагає відправити бунтівників на ешафот. На захист засуджених стає княгиня Варвара Рєпніна, яка намагається врятувати бодай коханого – Тараса Шевченка.
Історія, сповнена душевних мук, авторства Рея Лепіки проводить глядачів через сторінки біографії Кобзаря, перед яким ставлять непростий вибір. Ми знаємо, чим закінчився суд для поета, однак автор і режисер-постановник, заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко, показують, чого це вартувало Тарасу Григоровичу…
«Дуже важливо, незважаючи на війну, розвивати культуру. Сьогодні Фонд Ігоря Палиці «Тільки разом» запросив громадські організації, волонтерів, організації, які опікуються соціально вразливими категоріями населення, ветеранські організації, друзів Фонду відвідати виставу, яка розповідає про нелегкий шлях Тараса Григоровича Шевченка. Ми проводимо такі заходи вже тривалий час. Запрошуємо різних людей, аби вони дізнавалися щось нове. Наприклад, організували концерт, на якому звучали пісні, вкрадені у нас Росією... Дуже важливо сьогодні відволікати людей і давати їм правильне, змістовне дозвілля, яке буде налаштовувати на позитив. Дозвілля, яке, можливо, для когось заново розкриватиме ту історію України, яку від нас приховували», – підкреслює Голова правління Фонду Ігоря Палиці «Тільки разом» Катерина Шкльода.
Окрім яскравої гри акторів, запам’ятався ще один важливий елемент постановки – безсмертна поезія Кобзаря. З неймовірною емоційною силою, просякнутою відчуттям невідворотності страждань, Микола Герел у ролі Тараса Григоровича читав «Мені однаково, чи буду…», «Думи мої, думи мої». Пророчі рядки викликали бурхливі оплески глядачів.
Підсумком драми можуть слугувати слова, що їх майже наприкінці вистави сказав персонаж у виконанні Ігоря Натанчука Микола Перший: «Україну ми не відпустимо ніколи… Бо без України – діаманта у короні імперії – ми не варті нічого». Хіба ж не є вони описом вчинків і дій сьогоднішнього правителя Росії? Питання, мабуть, риторичне!
І ще потужнішою пролунала відповідь Шевченка після безжального вироку – заслання на невизначений термін в Оренбурзькі степи із забороною писати та малювати: «Ми кинули іскру, з якої, вірю, розгориться полум’я… І Україна буде вільною вперше за тисячу років».
Минуло майже два сторіччя, а ця боротьба триває і нині. Віримо, що наша перемога настане й вогонь з Кобзаревої іскри очистить землю. «…І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Джерело
Окрім яскравої гри акторів, запам’ятався ще один важливий елемент постановки – безсмертна поезія Кобзаря. З неймовірною емоційною силою, просякнутою відчуттям невідворотності страждань, Микола Герел у ролі Тараса Григоровича читав «Мені однаково, чи буду…», «Думи мої, думи мої». Пророчі рядки викликали бурхливі оплески глядачів.
Підсумком драми можуть слугувати слова, що їх майже наприкінці вистави сказав персонаж у виконанні Ігоря Натанчука Микола Перший: «Україну ми не відпустимо ніколи… Бо без України – діаманта у короні імперії – ми не варті нічого». Хіба ж не є вони описом вчинків і дій сьогоднішнього правителя Росії? Питання, мабуть, риторичне!
І ще потужнішою пролунала відповідь Шевченка після безжального вироку – заслання на невизначений термін в Оренбурзькі степи із забороною писати та малювати: «Ми кинули іскру, з якої, вірю, розгориться полум’я… І Україна буде вільною вперше за тисячу років».
Минуло майже два сторіччя, а ця боротьба триває і нині. Віримо, що наша перемога настане й вогонь з Кобзаревої іскри очистить землю. «…І на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люде на землі».
Джерело