ВОЛИНСЬКИЙ АКАДЕМІЧНИЙ ОБЛАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Волинський обласний музично-драматичний театр створено 1939 року за Ухвалою Ради Народних комісарів УРСР. Основою творчого складу стала трупа Волинського українського театру, що діяв попереднє десятиріччя ( 1928 – 1939 р. р.) під орудою Миколи Певного, вихованця Миколи Садовського й Панаса Саксаганського. До професіоналів та досвідчених аматорів долучилися актори різних театрів України. Художнє керівництво доручено М. Друкареві, директором став І. Журавльов. Виставою „Платон Кречет” О. Корнійчука 29 лютого 1940 року відкрилася завіса нового театру. На розширення творчих можливостей позитивно вплинуло поповнення колективу молоддю – випускним акторським курсом Київського театрального інституту. У зв’язку з початком війни у 1941 році театр був змушений зупинити свою діяльність, котра поновилася з просуванням фронту на Схід.

Згідно урядової постанови 1945 р. до Луцька був переведений Миргородський пересувний театр ім. Т. Г. Шевченка, колективи об’єдналися, творчий склад збагатився непересічними індивідуальностями Г. Канішевського, М. Морозова, В. Чуприни, П. Весклярова, Ф. Балабухи, М. Клименко, Н. Фіалко. Головним режисером став заслужений артист Казахської РСР Б. Лур’є, який керував театром до 1972 року. Відомий український режисер В. Грипич свої перші кроки зробив саме на волинській сцені. І в цей період, і в наступний, коли художнє керівництво очолив Е. Ольшевський, а цензурування репертуару посилилося, основою афіші залишалися кращі зразки української, російської та зарубіжної драматургії з долученням п’єс радянських авторів, в тому числі й музичних вистав. Помітними подіями були постановки п’єс: „Лісова пісня” Лесі Українки, „За двома зайцями”, „Циганка Аза” М. Старицького, „Без вини винні” О. Островського, „Ревізор” М. Гоголя, „Живий труп” Л. Толстого, „Порт Артур” О. Степанова, „Марія Тюдор” В. Гюго, „Мірандоліна” К. Гольдоні, „Украдене щастя” І. Франка, „Відставний жених” за Г. Квіткою-Основ’яненком /музика Я. Цегляра/, „Ефект Везувію” М. Зарудного/музика І. Поклада/.

Крім плідної роботи чергових режисерів В. Суркова, О. Сугака, А. Мельничука та М. Ілляшенка, який з 1986 року очолює художнє керівництво, театр активно залучає молодих запрошених режисерів, що дозволяє отримувати цікавий художній результат і розвиває пластичність творчого складу. „Забути Герострата” Г. Горіна, „Дім Бернарди Альби” Ф.-Г. Лорки, „Одержима”, „Орія” та „Бояриня” Лесі Українки, „Плаха” Ч. Айтматова, „Лісістрата” Аристофана, „Гайдамаки” за Шевченком, „Зрізані троянди в замерзлому саду” А. Касони, „Сон князя Святослава” І. Франка, „Чорна Рада” П. Куліша – вистави, які щоразу підтверджують послідовне сходження колективу на новий рівень мислення. В актуальний період дотримання обраного напрямку забезпечує співпраця директора-художнього керівника Б. Берези з відомими режисерами Ф. Стригуном та П. Ластівкою. „Наталка Полтавка” І. Котляревського, М. Лисенка, „Неаполь – місто попелюшок” Н. Ковалик, „Тригрошова опера” Б. Брехта, К. Вейля, „Мартин Боруля”, „Суєта” І . Карпенка-Карого, „У. Б. Н.” Г. Тельнюк, „Приборкання норовливої” В. Шекспіра, „Без вини винні” О. Островського, „Моя чарівна леді” А. Дж. Лернера, Ф. Лоу – чітко виявляють, як громадянську, так і художню позицію колективу, як драматичний потенціал, так і музикально-пластичне забезпечення його складу.