Художньо-творчий склад

Андрій Глива

художник з освітлення

Андрій Глива Народився 1977 року в містечку Рожище, що на Волині. Після отримання середньої освіти в 1995 році вступив на технологічний факультет у Луцький державний технічний університет (тепер національний). Навчався за спеціальністю «автоматизація технологічних процесів та виробництв» на кафедрі автоматизації та комп’ютерно-інтегрованих технологій. По закінченні у 2000 році прийшов в театр, де відразу мені довірили займатись художнім світлом. По технічній частині всі проблеми вирішувались легко, а от з художньої точки зору я є автодидактом. Вважаю, що на художника з освітлення, так як і на актора навчитись в інститутах не можна – воно або твоє, або шукай-но чоловіче іншу роботу (за весь період роботи змінилось аж 5 колег напарників). Щоб виконувати обов’язки світлооператора потрібно лише мати відмінну пам’ять, добре логічне мислення, гарну просторову уяву, вміння відрізняти красиве від негарного (хоча це дуже суб’єктивно), миттєву реакцію для прийняття вірного рішення на зміну світлової картинки і велике бажання творити. Починав працювати на аналоговому пульту управління світлом «Старт 120» 1975 року випуску. Зі 120 каналів половина була не в робочому стані. Після ремонту театру я пересів на цифровий пульт фірми «Avolites» плюс комп’ютерна програмка для управління динамічним світлом Lightconverse. Це революційна зміна - таке відчуття ніби ти пересів з «Запорожця» в «Мерседес». Поки користуюсь лампами розжарювання та газорозрядними лампами, але в спину вже дихає ера світлодіодних ламп з новими можливостями, але і з новими проблемами. Розробляю і здійснюю разом із режисером-постановником творчий задум у частині освітлювального вирішення оформлення вистави або концерту. Беру участь у складанні світлової партитури. Забезпечую добір необхідних матеріалів з метою реалізації задуму, а також на належному художньому і технічному рівні якість і терміни виконання робіт. Проводжу монтувальні репетиції з освітлення. Контролюю і виконую своєчасний ремонт світлової апаратури. Мені дуже подобається переглядати світлові 3D-шоу, котрі проектуються на будинки. Можливо через десяток років кожна вистава буде проходити в білому кабінеті сцени, а декорації будуть змінюватись світловими 3D картинками. Свого роду світлова ілюзія. Поживемо-побачимо.